Ось і продовжується переконання людей шляхом конструктивних дискусі (іноді вони з конструктиву переходять на деструкцію). Стараюсь триматися в БЕЗемоційному полі, НЕ переходити на особистості, НЕ піддаватися на провокації. Шкода, що лиш протилежна сторона не визнає своєї поразки, не вірить фактам і переходить на образи. А так хотілося хоча б так ( Read more... )

А може просто одягнути колір?
Підняти собі настрій у люстрі.
Червона шапка, зелений комір,
Браслетів різних руки на три.

І посміхнутися обов’язково собі.
Підморгнути «привіт мала!»
«Дура» написано ж на лобі!
Де стиль? Вишуканість? Була.

Ти ж все одно отак не підеш.
Це лиш дарма пішло півдня.
Самотньо глянеш і все знімеш.
І лишишся, як і була,

Просто уяви, що нічого нема ( Read more... )

Дивлюся одні і ті ж фільми. Насправді вони мають безліч назв, форм, кольорів, смаків. Ті фільми, на які ти ходиш в кіно, аби знову зрозуміти, що все робиш неправильно. Це як тисячі разів пояснювати, що кава шкідлива, що наші бандити мають сидіти, що зранку треба вставати одразу з сигналом, а не благати невтомний пристрій, аби він зупинив час на п’ ( Read more... )

Виходячи з метро, я вдивляюся в цегляні очі сходів, я спостерігаю за такими ж людьми, я бачу, що на зупинці так само стоїть жовтий бусік. Заходжу. Сідаю біля водія. Слухаю плеєр. Дивлюся в вікно. Думаю про нього, думаю про себе, думаю про нас. Якби я була ближче, якби він жив поруч, або якби ми взагалі не смакували подихи один одного, тоді я б ( Read more... )

Віддала серце,віддала життя ( Read more... )

Якось прибираючи я натрапила на батьківський альбом фотографій, на тому прибирання закінчилось, але почалася значно цікавіша мандрівка у минуле, нехай навіть і не твоє. Я згадувала, як над кожною фотокарткою мама схилялась, наче перед іконою, і трохи задумавшись, за мить описувала всіх, хто був на ній і водночас згадувала якусь історію саме з тих ( Read more... )

Ти вже давно забув, як пахне папір ( Read more... )